Ганна Овчиннікова
ПІАНІСТКА
Лягають в сонний діл немов
Нитки прозорого туману.
На схилі осені ізнов
Сідає Ніч за фортеп’яно.
Ув очі Неба зазирне,
Де хороводи водять мрії,
І білим пальчиком торкне
Акорди тиші і надії.
Щільніш сплетається туман
Під місяця ріжком розбитим…
І огорта тоненький стан
Рухлива хвиля оксамиту.
Мій любий музику зачув,
На фортеп’яно Ніч заграла…
Довершеносте! Промовчу
Ім’я, котре зачарувало.
(переклад з білоруської – Любов Цай)
http://rv-blr.com/vershu/view/81853
***
Оригінал:
Ганна Аўчыньнікава
ПІЯНІСТКА
Ліюцца па лагчыне сноў
Валокны тонкага туману.
На схіле восені ізноў
Сядае Ноч за фартэп’яна.
У вочы Неба зазірне,
Дзе карагоды водзяць мроі,
І белым пальчыкам кране
Акорды вечнага спакою.
Шчыльней сплятаецца туман...
Яна – пад Месяцам разбітым,
І атуляе тонкі стан
Жывая хваля аксаміту.
Мой любы музыку пачуў,
Зайграла Ноч на фартэп’яна...
О, прыгажосць! Я прамаўчу
Тваё імя зачаравана.