Я зрадив всіх і самого себе
Я став інакшим,злим,незрозумілим...
Я знатиму,те що очікує мене
Зроблю,так рухом неумілим.
Я не пізнав,що значить те "Кохаю"
Не заробляв великих сум,
Казав лиш те,що я кудись зникаю...
Я не звільнився від самотніх дум...
Не заслужив,того,на що чекаю...
Не буде спокою в моїм житті уже,
Чи буде щось,ніколи не пізнаю...
Це вже як догма,може як кліше...
Я іншим стати знову намагаюсь,
Мене не раз вже вибивали з колії.
Я знову двадцять раз вмираю...
На дев"ятнадцятий нарешті не зумів...
Життя,здається,тільки починалось,
І середини не було ще в нім...
Наввипередки з смертю знов змагаюсь...
І перемога та,небалакуча,наче мім...
Хто переможе в цім змаганні?
Чи буде переможець тут?
Чи потону я в висоті зітханні?
Чи накладу міцніше джгут?..
Вини немає нічиєї,
Я сам так вирішив,нехай...
І більше тут вини моєї...
Ну що ж,життя,Бувай!..