Батькiвщiна моя, звешся Україною,
Перед тобою встану на коліна я,
Від землі насичуся мудрістю і силою,
Від ворогів зуміємо ми захистити тебе.
Стільки ти побачила на своєму віку
І дітей втрачала в кожну війну,
Збирала ніжно їх, як рідна мати,
І в сиру землю поклала спати.
Знову над тобою кружляє вороння,
Нав'язати бажають правило своє,
Щоб стала убогою, все їм віддала,
Щоби підневільною ти у них була.
Не дождутся ворони, не бувать тому ,
Не дамо свободу ми нашу нікому .
За тебе, кохана, і за свій народ,
Життя не шкодуючи, кожен в бій піде.
Буnи тобi щасливою, тільки Бога кохай.