Хрести, хрести… немов піали,
в яких – розпите джерело…
Христа ми вдруге розіп’яли,
щоб воскресіння не було.
А як не буде воскресіння,
то скільки люду зажене
у чаші темні ніч осіння,
що, мов отави, душі жне…
Хрести, хрести – німі піали,
здіймають пращури вночі
тости, неначебто до зали,
а навкруги… усе мовчить.