***

На ранок завжди вечоріє,
яскравіша зірка встає,
за вербами клен майоріє
листя умивши своє.

тінню крилатою приголубить,
розбавить життя монотонне,
зло віщих собою погубить,
щось знане, а щось невідоме.

в просторах повітря живого
аромат хвої , смак чорниці,
хочеться повернутись знову,
повірити в їх небилиці.

в них правди ні граму,
чи варто її шукати ?
заплутану вкрай піктограму...
люди вбрані в білі халати.

тримають руку на пульсі,
можливо це просто жар,
в нікотиновій задусі,
в келиху горючий  нектар.

змішані почуття і я не я,
досить з мене тієї отрути,
мій затінок , спрага моя,
речі , яких не повернути...

зелені масиви , вже тепліше ,
босоніж бігтиму за подихом вітру,
нічого не хочеться більше,
лиш досягнти точки зеніту.