Слава Україні!
Тій, чий засмічений вітер Майдану
Лиже свинцевим язиком
Ненароджених немовлят –
I відносить з чорним димом
Порожні мрії…
Героям слава!
Від Яроша до Бабиного Яру –
Всього один тягнибок.
І два тягнибоки –
Від Майдану
I до Майданека.
Слава Україні?
А чого ви, власне, очікували?
Чого хотіли, небрати?
Просто поскакати за площею?
Солодко жити в Європі без ляхів, москалів та жидів?
Або змінити одних крадіїв на інших?
Але без крові нічого не виходить.
Навіть – просто пострибати…
Ось ви і змінили крадіїв на убивць.
Хто поховає убитих вами дітей Донбасу?
Хто поховає ваших дітей?
Героям слава?
Вони не герої, вони вбивці.
І ви вбивці.
Ваші мертві та живі діти – жертви вашої ж дурниці.
Вашої невдячності та підлості.
Ви так часто гукали до Голодомору,
Що – ось він прийшов і стоїть на порозі.
Хто ж тепер їсть ваше сало?
Знову ми?
Дотаційні Крим та Донбас?
Злий Путін?
Добрий Захід?
Весь світ, який із вами?
А поруч стоїть сумний Дід Мороз.
- Чи тепло тобі дівиця?
Чи тепло тобі жовто-блакитна?
- Геть, клятий москаль!
Ну, чого ми вам ще винні?
Віддати нашу землю назад?
Повернути ядерну зброю?
Дати покататися на "Абрамсі" Червоною площею?
А може краще дати вам мотузку i мило?
Та поховати під зірково-смугастим прапором?
Європа з Америкою продадуть вас,
Як ви зрадили і продали Росію.
Як вам доведеться зрадити та продати свою Батьківщину,
Кому завгодно, аби дали грошей
Та пустили пожити на халяву у чужому багатстві.
І ніхто ніколи не віддасть вам
Ні золота Полуботка,
Ні українських красунь,
Ні вивезеного до Німеччини чорнозему,
Ні Одеси, ні Маріуполя, ні Криму.
Нi навіть Львова.
Навіть воза надкушених яблук ніхто не віддасть…
Комусь Слава?
І хто тепер вип'є з вами горілки?
Ніхто!
Але хтось її вип'є.
І хтось буде пестити чорнобривих хохлушок.
Невже знову ті кляті москалі?
А може ляхи? Або американці?
А ви співайте, співайте своє ла-ла-ла,
Це єдине, що вам вдається.
"Героям" саван!
Не знаю, що буде.
Не знаю, куди приведуть вас тіні мертвих:
Мазепи, Петлюри, Бандери і «Галичини».
Ви носите імена, ніби живі,
Але ви мертві…
Вас нема, наче й не було ніколи.
І України вже нема.
Саван Україні!
Прощай, Україно!
За упокій твоєї співучої душі
Вип'ю залишок горілки.
Згадаю, як колись
разом співали ми "Місяць на небі".
...Боже, як давно це було.
В іншому житті...
Всё. Прощай навсегда.