Коли дивлюсь я з полонини
У легкокрилу голубінь,
Тебе я бачу, Україно,
І нашу радість, й нашу біль.
У водоспадах кришталевих
Твоя душа жива бринить,
Вплітає думи Кобзареві
Вона в мелодії трембіт.
Любіть Україну, і Крим і Карпати,
Дніпро і просторі таврійські краї,
Країну, як матір, не можна обрати,
Та всі ми родина і діти її.
Серед ланів, садів і квітів
Дзвенить пісенний водограй.
Тебе не можна не любити,
Моя земля і рідний край.
Кохана кожної хвилини,
Бо навіть у скрутні часи
Стинає дух від України,
Від неповторної краси.
Любіть Україну, і Крим і Карпати,
Дніпро і просторі таврійські краї,
Країну, як матір, не можна обрати,
Та можна, як неньку, любити її.
Така незламна,невмируща,
В тобі – жива козацька кров.
І відчуваєш серцем дужче
До тебе ніжність і любов.
Зростай нестримно і невпинно ,
І щиро віриться в одне –
Що з нами разом Україну
Щаслива доля віднайде!
Любіть Україну, і Крим і Карпати,
Дніпро і просторі таврійські краї,
Країну, як матір, не можна обрати.
Та варто, щоб кожен був гідним її!