Туман і тиша. Сірий дим,
в якому тонуть сни...
Мені болить, я бачу світ
крізь призму твоїх слів.
Мені болить, що я чужа
для тебе, в цій пітьмі...
Так би й дійшла! дійшла до дна
промерзлого Дніпра!
Ступаю в воду крижану,
на крихкотілий лід...
А ти... вже й думку не одну,
про те, що нам не слід...
Можливо й так, тоді іди,
Тебе я не держу.
Коли ж залишишся, тоді -
я ніжно пригорну...
Візьму у вирій чарівний!
У небо, де життя!
І... не дивуйся з моїх дій.
Я, все ж таки, дитя.