Та де це бачено страххіття,
Щоб в 21-ому столітті,
Була війна,страшна війна.
Щоб мерли люди, гибли діти,
Щоб матері,з сльозами,квіти
Несли до трун своїх синів.
Та чим вона це заслужила,
Може його не долюбила,
Недоплекала так, як слід?
А може мало доглядала,
Й її так небо покарало?
А може, покарав і пан.
А зараз піде брат на брата,
Не з шаблею, а з автоматом.
Чому стоїш?Давай,стріляй.
От тількі цілься не нього,
Він за своє життя убоге
Не заслуговує вмирать.
Отам, на троні, бачиш постать?
Він оббрехав країну вдосталь,
Не бійсь. Стріляй.
А руки все тремтять-тремтять,
Що буде далі всі мовчать.
І ми не знаєм, що нас жде.
Живе в душі лише надія,
Одненька,заповітна мрія -
Що буде мир, на цій землі.