Разлука рядом непреклонно.
Горчит чужой земли вино.
Минуй за стеклами вагона
Чужбина – буйно и хмельно!
И погасить тоску едва ли
Ты сможешь росами полей.
Ни сожаленья, ни печали
Не добавляй душе моей.
Она голодным волком воет,
И ей пустыня – вся земля...
Мутнеет небо голубое,
И светят нивы и поля.
1938.
Перевод с украинского
Євген Маланюк
З вагону
Немов розлука аж до скону.
Гірке весни чуже вино –
Минай за шибкою вагону,
Барвиста й буйна чужино!
Ти не згасиш жаги і спраги
Росою пишної краси,
Ні ненависти, ні відваги
Ти серцеві не додаси.
Воно голодним вовком виє,
Йому пустеля – вся земля..
І марно далеч блакитніє,
І сяють луки і поля.
1938