«О щастя жить, купатись в сонці
І квітку виростить в саду!»
( Автор)
-Я бачила, стара бабуся квіти купувала.
А продавщиця толкувала,
як доглядать за ними.
- Та посадіть в земельку з перегноєм
маргаритки, вони так люблять,
і цвістимуть пишно.
Бабуся, певне, так і поступила.
А я вам розкажу вже трохи інше.
ДВІ КВІТКИ (притча)
Цвіли в саду ці самі квіти.
Зелене листя величаво
на сонці блискотіло ізумрудом,
царівною корону пелюсток
носила маргаритка і голосила:
- Води мені скоріш несіть і їжі, їжі!
А то помру,терпіть не сила,
ви знов мене забули,не любите мене,
не хочете дивитись, дивуватись.
Я Маргарита-маргаритка ,
ромашкам диким я не родичка,
а скрипка найперша у саду!
Цвіту так рано опісля морозів,
ну, що там ваші рози?
Я - найперша квітка!
У мене є сестриці –
рожеві.білі і червоні як полуниці.
Та серденько одне-жовтеньке,
немов би золоте. Ви чуєте про те?
Так хизувалася вона про себе і свій рід,
вкрашаючи всю клумбу і рабатки
до самої дороги і до хатки.
Прийшла пора, і голос кволий став,
головку опустила,корону загубила
і відцвіла вона.
А пустотливий Вітер танцював
і бавився коронами квіток,
жбурляв куди хотілося йому!
І сталося звичайне чудо.
Край дороги,в протоптаних твердих доріжках
зійшли такі ж самесенькі квітки.
Були вони малого росту
і лист дрібненький,
та не впізнать ніяк не можна було інше-
маргаритки!
Росли вони, куди закинув вітер,
де захотілось їм.
Та вранці прийшов Косар...
А вони ще раділи сонцю,
І радість променилась навкруги,
і малювалась квітами на килимі трави.
Привітно їм кивали деревА.
А вранці прийшов Косар...
На небо вибігли отари хмар,
Гримнули залізні ворота неба,
Синя злива вилилась на покоси.
На спасіння Вітер знову
розігнав біди покуту,
і відкрило Літо зеленясті очі.
Чобітками з гуми тупотівся Дощик.
Соромливо із трави визирнула квітка-
Маргаритка.
-Добридень сонцю!Я дякую за літо,за тепло,за дощик.
Я знов росту,радію разом з вами!
Щаслива я купатись в сонці,
щаслива жить , весь світ і всіх любить!
Дві квітки:
одній усі життєві блага - все їй мало ;
Другій - всього потроху...
Перемогла і вижила одна, лише одна,
котру топтали і косили.
а вона не піддалась, боролася,
наперекір росла де ВОЛЯ їй була,
котра понад усе ЖИТТЯ любила!
І приклад цей забуть не буде сили.
* * *