Даруй, о Господи, надію,
коли отак – нізвідкіля –
вдовиний вітер в очі віє
і мовчки сивіє земля,
коли услід лихому вчора
скриплять захекані вози –
сховай мене під омофором
ще не пролитої сльози,
даруй, о Господи, терпіння
на зламі чорної доби,
що біль і смуток поколінню
вплітає в коси і чуби…