***

я намагаюся вигадувати гарні речення,
Господи,
та мені б тільки бачити її з ранку,
заспану…
вона потрібна мені як допінг, для забезпечення
роботи
моєму серцевому клапану.

нехай забирає думки… я їх і так жену…
я кажу їй багато того, що раніше казав подумки.
та мені б лежати, дивитись на неї ніжну і збуджену,
і рахувати на тілі у неї
родимки…

і дотиком пальців,
губами вивчати ландшафт її тіла,
її пахуче волосся, вуха, ніс, брови… вії…

і робити це ніжно,
щоб шкіра її тремтіла,
минаючи губи її надзвичайні, сповзаючи нижче шиї…
М.Філдман