Надежда Мартынова Данчак
До подій лютого 2014 року
То хто сказав, що він віддасть,
Оте зароблене руками і мізками,
Свої «труди», книжки -
Написані « своєю» головою»,
Ночами довгими із словниками.
О, Боже, які наївні МИ,
Бо дивимось в ці «чесні» очі,
І слухаємо «свори» похвали.
Скоріше голови всі полетять,
І згине « добрий цей народ»,
Який «віддав йому оплот»,
І право «правити Собою»…
Він не віддасть усі «свої»,
Украдені і «підлабузні» подарунки.
Скоріше згинеми всі МИ,
І пропаде ця славна Україна,
Віддасть її він зграї, безумної «шпани»
Бо «жажда» правити тут на віки
Веде його до прірви, краю,
Баланс життя – добро і зло,
Собі миттєве щастя і добро,
Народові страждання, зло,
Кинуло безумця в таке багно,
Піднятися з якого не дано…
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2014
Свидетельство о публикации №114022603995