Здобуття трофею, бездоганність форм,
Прямий, та не нав’ючений відсотками
Того життя, що так помалу хиле до землі,
Ти мріяв про квітучість слів,та звідусіль
Та тиснява знімала з тебе до останнього лоскутика…
Тікать звідтіль ти мрієш, знайшов уже автобус,
Що підвозить «колишніх» невдах.
Зайшовши, ти спіткаешься, коліна вже болять,
Та світло з вікон висвітлюють і очі, й душу палять,
Молись ,«невдахо», бо зім’яті крила вже
Не зносять тебе донизу та не будують майбуття.
В тебе серце вже стискається, здогадуєшься,
Що мрія Бога вже живе в тобі,
Що справжня и палаюча, любов у струнах
Твоїй душі і грає, ліпше Творець на ній або
Вториш грі Майстера у відповідь.
Він перший у житті, Він Світло в темряві,
Жива вода в пустелі, Відповідь у безвихідді.
Пройшовши те, ти маєш в собІ грані,
Ти тепер у Бога кращий камінь.