И гнева дозревают тяжёлые гроздья
Тля ест траву,
ржавчина – железо,
а ложь – душу.
Воздай им, Господи, за всё, за всё, за всё!
За яд неправды, мир наш пропитавшей,
За зла посев, что гибель принесёт,
За тех, кто ослабел, врагу поддавшись.
За семьи разорённые, раздор,
За ветер тундр и мясо Хиросимы,
Народа беззащитного террор,
За ярость, холод мести нещадимой.
Воздай им, Господи, за радиовраньё,
За телегрязь и детских душ растленье.
– В огонь их!
За кровавое жнивьё
Впридачу – их губительное семя!
Оригинал
І гніву дозрівають важкі грона
Тля їсть траву,
ржа – залізо,
а лжа – душу.
Воздай їм, Господи, за все, за все, за все!
За яд брехні, що просякає світ цей,
За засів зла, що згубу принесе,
За тих, що їх примушено скориться.
За душі пошматованих родин,
За вітер тундр і м’ясо Хіросіми,
Народу безборонного загин
І зимну лють у помсті нещадимій.
Воздай їм, Господи, за радіобрехню,
За телебруд і діточок розтління,
За виточену кров.
– Віддай вогню
Не тільки їх, а й згубне їх насіння!
12.12.1960.