Навіщо знов приходиш серед ночі?
Не снись і згаслу пам"ять не буди!
Не зазирай із докором у очі,
Не клич мене! Не накликай біди!
Два берега - одна ріка - розлуки,
Вона лягла між нами навіки...
Мене не зваблять більш чарівні звуки,
Бо поміж нами пролягли роки...
Я відчуваю, що кохаєш й досі...
А я? Я - дочекалася весни...
Не хочу я в твою самотню осінь,
Тож пам"ять, що померла - не буди...