Десь, де жив я у красі серед вічних велетнів,
Мандрував у дивнім сні, відчував миттєвості.
Десь у світі на краю чи рідному дворі,
Де чарівна сонця суть грала на долоні.
Немов вітер чи то птах, різної долі,
Слів залишив альманах гуляти на волі.
Проживаю ту я мить знову і знову,
Час лишає тільки знак вітрами у полі.