Рано вранці передали:
У вояк нема солярки.
Збройні сили розікрали.
Що солярки? Нєт носкiв!
Нічого у нас не їздить,
Якщо їздить, не стріляє.
I літаки не літають,
А злетить – так і впаде.
Дуже я розхвилювався,
Забув вдома запальничку.
Продавщиця за прилавком.
Їй кажу: «Дай сірникiв».
Дівка – краще не буває...
Вона трохи збентежилась.
Бачу, що не розуміє.
Посміхаюсь: «Спичкi дай».
Нахиляється пiд касу.
Посміхається, шукає.
Я на неї задивився...
Вийшов надвір – закурив.
Піднімається вже сонце.
Сонцю теж я посміхнувся.
Та й пішов я на роботу.
Не пішов – а полетів.
24–25 марта 2014