Березневий похiд

Викуся Осенняя
Ніч. Холодно. За вікном весна.
Він. Поряд. А біля нього вона.
Так близько, навіть торкнулася, його спина.
Його рука гріє не мої вуста.
Вітер. Сильний вітер шумить за вікном.
Лежимо у колибі...
І соплять усі в один тон
Тривожний оксамитовий баритон.
За хатою життя бринить.
Поряд кров кипить.
Та ти не зі мною.
Лежу холодна. Сльози течуть рікою.
Чому так сталося?
Чому ти не зі мною?
Чому повернутий так нагло спиною?!
Обіймаєшся так тепло з дівчиною отою.
Очі закриваю...
Цей похід вже вдесяте проклинаю.
Молю Бога, щоб скоріше заснути.
Чи стукнутися так головою
Щоб назавжди тебе забути.

19.03.14р