Твоїм теплом планета вся зігріта,
Увінчана добром і ніжністю твоєю оповита.
Зірки на небі, то є вогники надії,
Легкі хмаринки – мрії.
Ти сонцем не лише для мене стала.
В твоїх обіймах уся планета потопала.
Уміла радість й щастя дарувати,
Свою любов сповна нам віддавати.
Була привітною і щирою до нас,
Любила світ, без штучних тих прикрас.
Скажи, чому, мені наснились твої білі крила?
Чому, завчасно ти пішла?
Коли біда в твій дім прийшла.
Сиза хмара сонце затягла…
Ми вірили у краще, та дарма,
Уже тебе на білім світі цім нема.
Я пам’ятаю сум в очах і чоловіка, і дочки, і сина.
І біль душі, що швидко не мина.
Твої останні дні – страждання, муки
Твої слова, що залишились не на день, а на віки,
У серці моїм юнім назавжди.
05.07.2011