Ти сьогодні така домашня -
Час щоразу все швидше лине...
Неймовірно - та більш за щастя -
Споглядати тебе, чарівну!
І ця посмішка, мов перлинова,
Ніби світло вночі яскраве!
Люди кличуть тебе - Галиною,
Що як квітка, серед галявин.
І ці очі унеможливлюють
Перемовини чи дискусії -
Немов в озеро, перед зливою,
Поглинаешь у них спокусою.
І вимова твоя магічна,
Коли трохи ніяковієш.
Червоніє на мить обличчя
Заворожує - ніби мрія.
Чи вуста твої, журавлинові,
Чи слова, що несуть інфекцію,
Ненароком, але прокинули
недоторкане досі серце
Неважливо, чи сонце, чи місяць
Засинаєшь - чи будять півні,
Бо найкращще у світі місце -
Споглядати тебе, чарівну!