Я більше не плачу,
Прокидаюсь з посмішкою на устах.
У мене кожний день - нове життя.
Тебе не шукаю в чужих очах.
А що скажи тобі для щастя треба?
Ні, не кажи, я знаю.
Тепло мого тіла, пробач,
Нажаль, я сьогодні знову піду,
Не залишусь ані на каву, ані на чай.
Не благай, не проси.
Я не хочу повторень і зайвих питань.
Скільки сказано мною, а як мало почуто.
Пробач, що стала чужою тобі.
Я піду, ти за мною зачиниш.
Поринеш, як в море в свої думки.
Я знаю у тебе є вона, нею й живи.
Тобі вона віддасть більше ніж має,
Напевно, справні шалено кохає.
Навіщо, тобі я і меланхолія моя.
Моя смуга життя звернула з твоєї
У нас з тобою різні шляхи.
Ось саме та мить прощання між нами
Ми більше з тобою , не будем кохатись.
Ніжити душі і наші серця.
Пробач…Я все ж тобі чужа.
Більше не буду засинати на твоєму плечі
Забуду твій запах, він зникне з речей моїх.
Прийде час ти згадаєш мене...але на цьому все!