Сигналы Степан Крыжановский

Любовь Шикторова
Сонетарий. Сонетоид

Ну, наконец! И сердце содрогнули,
И закрутились мысли в голове.
Размеренно, уверенно блеснули,
И с дальних звёзд сигналы шлют ко мне.

И где-то там, в галактике туманной,
Разумные, как мы, творенья есть.
Так душ родных здесь ищет разум странный,
И подаёт знакомую им весть.

Ну что ж, привет зелёным человечкам.
Глаза открыли шире люди встречам.
Не страх, открытий новых радость в них,

Что где-то там, в космическом просторе,
Сообщники и в радости и в горе.
А главное, что там бушует жизнь!

1969

Сигнали. Степан Крижанiвський
Сонетарй.   Сонетод.

Нерештi! Здригнулось сердце. Мислi
Запанували буйно в головi.
Розмiрено, упевнено заблисли
Iз дальнiх зiр сигнали свiтовi.

Отож десь там, в галактиках туманних,
Розумнi, як i ми, створiння є.
Це рiдних душ шукає космiянин
I знак iз далечiнi подає.

Ну що ж, привiт, зеленi чоловiчки,
Ще ширше люди розкривають вiчки,
А в них не страх, а радiсть вiдкриття.

Шо десь там, у космчному просторi,
є спiльники  у радостi i горi,
А головне, що й там буя життя.

1969