Відповідь селянського сина Тараса
ясновельможній пані Юлії
Так, спасибі, пані, вам
Та за тепле слово,
В день народження мого
Від мене самого.
Теплий кожух, тільки шкода —
Не на мене шитий,
А розумне ваше слово
Брехнею підбите.
Вибачайте… кричіть собі,
Я слухать не буду,
Та й до себе не покличу:
Ви розумні люди —
А я дурень; один собі,
У моїй хатині
Все ридаю i сумую
За долю Вкраїни.
Були ви колись шляхетна,
Вельможная пані;
Мірялася з москалями,
З ордою, з султаном,
З німотою... Були колись...
Та що не минає?
Все минає. Так бувало
I колись, і нинi…
Лікуватись виїжджає
В Німеччину панi…
А чому ж не В Українi?
“Нехай скаже
Німець. Я не знаю”.
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Ви i справдi не слов'яни.
Моголи! моголи!
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
А що ж нiмцi на вас скажуть?
Знаю вашу славу!
Поглузують, покепкують
Та й кинуть під лаву.
“Нехай,— скажуть,— спочивають,
Поки батько встане
Та розкаже по-нашому
Про свої гетьмани.”
……………
Раби, підніжки, грязь Москви,
Варшавське сміття — ваші пани,
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Вкрайни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучче, як батьки ходили.
Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,
А з їх, бувало, й лій топили.
Постривайте… світ не хата,
А ви малі діти,
Нерозумні. Хто ватажком
Піде перед вами,
Хто проведе? Лихо, діти,
Лихо мені з вами!
…………
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
її розпинають.
Замість пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку,
Сліпую каліку.
Та не кланяйтесь Європі!
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
ТОГО, ЩО немає
І на небі, а не тільки
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата,—
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотна
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечірній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!
От де моє добро, гроші,
От де моя слава,
А за Раду спасибі вам,
За Раду лукаву.
Буде з мене, поки живу,
І мертвого слова,
Щоб виливать журбу, сльози.
Бувайте здорові!