ЛИНА КОСТЕНКО
Не говори печальними очима
те, що не можуть вимовить слова.
Так виникає ніжність самочинна.
Так виникає тиша грозова.
Чи ти мій сон, чи ти моя уява,
чи просто чорна магія чола...
Яка між нами райдуга стояла!
Яка між нами прірва пролягла!
Я не скажу і в пам'яті - коханий.
І все-таки, згадай мене колись.
Ішли дві долі різними шляхами.
На роздоріжжі долі обнялись.
ПЕРЕВОД
Не говори печальными очами -
Когда не можешь вымолвить слова,
Вот так же нежность явится нечайно,
Как пред грозой приходит тишина.
Ты только сон - моё воображение,
Магическим началом создан был...
Меж нами радуг было отраженье!
Какой же пропастью... ты разделил!
Тебя я молча вспомню мой - любимый.
И ты меня припомни, нашу жизнь:
Шли две судьбы, да только как-то мимо.
На перепутье судьбы те слились.