С удовольствием предоставляю читателям украинский перевод стихотворения "Затерянный мир" двух замечательных поэтов:
Олег Омелянчук http://www.stihi.ru/2016/02/18/2192
Валерий Масагор:http://www.stihi.ru/avtor/masagor
Наталья Сафонова:
Слезы катятся из глаз -
Не остановить...
Вот уже в который раз
Оборвалась нить...
Где свои, а где враги -
Черт не разберет!
Может быть, не стой ноги
Солнышко встает?
Заколдованным лучом
Начертило круг...
Стал жестоким палачом
Мой вчерашний друг.
Без конца верчусь юлой
В адском том кругу :
Хоть кричи, хоть волком вой -
(Нервы не в дугу!)
Ото всех бегу долой,
От себя бегу -
Затерялась я иглой
В брошенном стогу.
Все ищу саму себя...
Так вот и живу -
Не лаская, не любя,
Я топчу траву...
декабрь 2007
------------------------------------------
Олег Омелянчук http://www.stihi.ru/2016/02/18/2192
"Втрачений світ"
Варіант 1
Вкотре сльози із очей -
Не спинити їх.
Знову обірвався цей
Безтурботний сміх.
Де свої, де вороги? -
Підказав би хтось.
Певно "з лівої ноги"
Сонце піднялось?
Зачаровано - дивись! -
Кола креслить знак.
Той, що другом був колись,
Катом став відтак.
Дзига-дзигою! - такий
Рух мій в колі тім:
Хоч кричи, хоч вовком вий
(Нервам край моїм!)
Уникаючи усіх -
Жоден не знайдЕ!-
Голкою мій смуток ліг
В скирту хто-зна де.
Самопошуків печаль -
Якось так живу.
Не кохаючи, на жаль,
Я топчу траву...
--------------------------------------------
Варіант 2.
Сліз не стримати - таке
Знову сталося:
Долі прядиво тонке
Обірвалося...
Серед друзів - ворог хтось?
В біса! Не збагну,
Бо "на ліву" піднялось
Сонце після сну.
Креслить чарівне своє
Коло, де наруг
Кат мені мій завдає -
Учорашній друг!
Пеклом дзигою! - такий
Рух мій в колі тім.
Хоч кричи, хоч вовком вий!
Нервам край моїм.
Утікаючи од всіх
І від себе теж,
В скирту голкою, чи в сніг,
Серденько, шурхнеш?
Самопошуку печаль -
Отак-от живу.
Не кохаючи, на жаль,
Я топчу траву
--------------------------------------------------
Валерий Масагор:http://www.stihi.ru/avtor/masagor
Сльози ллються по щоках
Рясно - не спинить...
Ось уже у котрий раз
Зупинилась мить.
Друг і ворог на межі -
Чорт здурів зело!
Може сонечко чужі
Капці одягло?
Мов наврочив хто йому,
Колами снує.
Друг вчорашній зник в пітьму,
Їсть нутро моє.
Наче воде чортівня
У пекельнім злі.
Крик виття наздоганя -
Почуття в золі.
Від усіх тікаю геть,
Та від себе - зась.
Мов струмком маленьким десь
В річку пролилась.
Все копаюсь у собі...
Так ось і живу -
У печалі та журбі
Я топчу траву..