Українська Весна, або як впливають новини на весняний настрій.
Прийшла Весна, вона мене не тішить.
Сонце світить, i стало тепліше,
це тому, що приємних новин не так багато є,
зараз про це всі говорять і пишуть.
Весна - пора року сама чудова!
Прокидаються тварини і рослини.
До приходу Літа майже все готово.
Змінюються луки, поля, долини.
Якщо не думати про новини,
почуєш як співають пташки,
але я не бачу навіть і половини,
Може купити квітів Наталці?
Може перестати слухати новини,
може краще Весну святкувати?
Щоб все налагодилося в Україні,
щоб радість була у кожного в хаті.
Але хочеться відчути цю Весну.
Щоб посадити овочі в садочку,
щоб послухати пташиних пісень,
щоб пофотографувати квіточки...
Новини псують сьогодення та майбутнє.
Життя триває в будь-якому випадку.
У Весни в цей час теж свої будні.
Піду посаджу кріп та моркву на грядці.
Нехай ростуть помідори та цибуля.
Не дивлячись на політику, йде Весна.
Справжньому наплювати на минуле.
Ось і на грядці рослинам не тісно.
Прийшла Весна, Господарка Природи.
У Весни завжди свій був розклад.
Справи чекають мене на городі.
Одягну рукавички та робочий халат...
Щоб був урожай, трудитися треба.
Щоб виросли картопля та капуста,
Щоб завжди вистачало хліба,
Щоб не порожньо було, густо!
Політика не цікава рослинам,
Бо вони живуть в іншому світі.
Новини не потрібні яблуням і сливам -
Рослини, вони як малі діти...
Що нам дає знання iноземних мов?
Перепрошую вас, панове,
що тут пишу на вашій мові,
але мені дуже подобається,
Коли читають і посміхаються.
Мені так цікаво складати
На цій мові мої твори.
Люблю з римами бути в злагоді,
Писати про небо та про море.
Якщо у мене є ідеї,
Я пишу англійською,
Про звірів та людей,
Ось, намагаюсь українською.
Голландською пишу,
Польською, звичайно.
Думаю, туди-сюди ходжу.
Люблю я писати надзвичайно.
Російська мова - моя рідна.
Це і так добре видно.
Просто хочеться думати ширше,
щоб писати цікаві вірші.
Де б по життю тебе не носило,
знання - це дуже потужна сила.
Можливо, що рими мої примітивні,
пишу навмання я, інтуїтивно.
Тому, напевно, звучить смішно,
але так в мене вийшло,
що я народився поетом,
Роз'їжджав по всьому світу.
І спілкувався з іноземцями,
З африканцями, арабами, німцями,
щоб зрозуміти, які вони люди,
щоб докопатися зуміти до суті.
А інакше життя не цікаве буде.
Часто дратують одні й ті ж люди.
Якщо є трохи грошей в кишені,
я їду шукати нові враження.
А потім на папері я пишу мемуари.
Про Європу, Америку та про мою кішку Варю,
яка мене чекає невпинно,
хоче послухати мої новини...
***
Але я не вмію писати поетично.
У мене інші рими виходять.
Вони з'являються хаотично
та в голові моїй бродять.
А я їх збираю у вірші,
і іноді виходить непогано,
тому що я з задоволенням пишу -
Це стається пізно чи рано.
На своїй мові я так само пишу.
Мені кажуть, прямолінійно, але доладно.
Я олівець та блокнот завжди з собою ношу.
Я пишу, як не було б мені складно.
Тому що поезія - це моє захоплення,
це моє хобі та згаєння часу.
Я пишу як за щучим велінням
та слухаю платівку старовинного джазу.
***
Давайте спілкуватися, незважаючи на політику,
Вже вистачить лаятися та злитися.
Давайте будемо сприймати будь-яку критику.
Ми повинні заспокоїтися, треба озирнутися!
Знати мови іноземні для того не потрібно.
Ми зрозуміємо, ми повинні спробувати.
Думати, що злість переможе, дуже наївно,
погано впливає на результати.
Справа в тому, що немає терпіння,
Ніхто не хоче спілкуватися, розмовляти.
Я не хочу, щоб у Новій Україні
Люди пішли зі зброєю стріляти.
Я не хочу, щоб люди там загинули,
досить вже загиблих на сьогодні.
Я дуже бажаю, щоб проблеми минули,
бо за це загинула Небесна Сотня.