(діючого Президента у самоліквідації)
Як умру, то поховайте
В Ростові, над Доном
Вибачайте, українці, -
Що був я гандоном.
Що накази віддавав
Та благав ПутІ’на
Посміхатись намагався...
Часто корчив міну.
Через мене Крим просрали
І Єнакі - в «хакі»...
«Регіони» вам оставив –
Ми там всі – єднакі!
«Межигір’я» розтягніть
Все - на сувеніри.
Депутатів розселіть
По моїх квартирах.
Унітаз – то від «нужди»
Золотом покрили.
В нього я іще не срав
Ви даремно мили!
Де мене все ж пронесло
Так в тім же Ростові -
Тут живеться «ХОРОШО»
Котові й попові.
Путін Вова дбав про Сочі
З-за Крем-бля стіни – малина.
Хай загляне вдовам в очі,
Матерям, що вже без сина.
На словах синам скажіть
Просто, стисло, без «понтов»:
«Сухарі собі сушіть!»
І готуйтесь до оков.
А коханку - я любив
Та її дитину.
За для неї на голяса
Малював картину.
Що малесенький у мене -
Так криза на дворі.
В «Неньці» файно жити теж:
Котові й попові.
Поховайте всім Ростовом:
«Расставаться – тяжело»!
Маю місце під Кийовом
На кулічки ж занесло.
Записав: Поет ХХ сторіччя 4 квітня 2014 року