Танцює думка тонка, ніжна,
І кожне па її - краса.
Махне рукою - сліз доріжка,
А ступить крок - душі весна.
Той танець її дивний, незнайомий.
Простий він чи складний - ніхто не зна.
А тільки думка, вона вільна, незалежна,
А очі в неї - небо, в очах її - квіток роса.
А очі тої думки - то душа .
Легка і чиста, а може і важка, немов тягар.
І совісті багато в них печер найглибших,
В печерах совісті ти в себе каменяр.
Душа твоя - відбиток твоїх вчинків,
Тож думай перш, ніж щось робить.
Бо стопчеш в серці свій барвінок,
Ніхто вже не посадить, ніхто вже не зростить.