***

Вмивалася сльозами осінь,
Метала люто листя,
Пускала чорну тінь,
Шукала собі місця.
***
Десь каркали вОрони
І збиралися зграями.
А небо усипане зорями,
А землі покриті туманами.
***
Жорстока негода,
Кривавий той листопад,
А поля вкриті узорами,
То - понівечених тіл град.
***
Осінь - печальна пора,
Вона убиває прекрасне,
Але і вона на Землі не дарма -
Все колись гине, все гасне.
***
Хоч і жорстока царівна вона,
Та втекти ми від неї не в змозі.
Осінь - печальна пора,
Та ти не піддавайся тривозі.
***
Все зникне колись, все зів’яне.
Та ти не загинеш ніколи,
Зима завітає до тебе,
Білим снігом забуя все довкола.
***
Хоч і вкриті землі тепер білим дурманом,
Та ти не печалься дуже.
То сон їх, заколисаний ніжним обманом.
Та зелень, не сумнівайся, дужа.
***
Вона проросте навесні,
Забуяє зеленим промінням.
Вони сильні - листки молоді,
Міцніші за сіре каміння.