Страждання полонили душу

Александра Самойленко 2
Я поверну тобі всі квіти,
А з ними мої жгучі сльози.
Кохали та дружили наче діти,
Та ось прийшли морози.

У серці оселився біль,
Страждання полонили душу,
Ти сиплеш кожен день на рану сіль,
За що, скажи, страждати мушу?

Навіщо оселився в моїх снах?
Чому мої думки лише про тебе?
Гарячі сльози на моїх очах,
І кожну мить втрачаю себе.