Ти розважався з якимись там феями.
Я залишалась зі своїми ідеями.
Кожен з нас – мало не найкращий у цій нації.
Наші почуття – це капітал.
Настав час люстрації.
Згадай мій голос, посмішку,
Зніми з мене вбрання подумки.
Я не вірю знайденим мною артефактам.
Якби вони були фактом!
Якби у контексті цих текстів,
Витоком річки твого натхнення була я!
Невже все це – ілюзія?
Але така гарна, така точна алюзія…
Ще не пізно.
Можу бути твоя.
Хочу бути твоя.
Не бійся помилитись.
Мовчки цілуй навмання.
Займеться все місто від фантазії твісту!
Не шукай у цій грі змісту.
Стань арфістом для моєї душі,
Диригентом для тіла…
Тепер мені все зрозуміло
(чого я насправді хотіла).
Пошепки, в тиші, в темряві,
Ці дотики мають бути взаємними.
Ці дотики точно стануть взаємними…
Ця музика тиші стане вічною.
Не думай, не говори,
Сьогодні наш день без відчаю.
Нас трусить обох лихоманка відвертості,
Я тихо п’янію від уст твоїх терпкості.