Погляди

у височінь злітають погляди, та крила їхні заслабкі, танцюють в небі сонця сполахи, їх повертая до землі. такіж холодні і байдужі, немов, ніколи не торкалась їх весна, криштальні краплі льодяної стужі, що в серце кинула сама зима... від них руками не закриєшся, і не врятує товща стін, неначе попіл, з вітром віється, у тіло входить наче дим.... не врятуватися від погляду, що кулею у пам'яті стерчить. ти сбитий птах, що вимагає догляду, але ніколи вже не полетить