І лиш птахам наше місто належить,
Та наші сни належать лиш їм.
По цій весні - безкінечна нежить,
По цій весні ти мені станеш чужим.
Наше місто - відлуння надій,
Сюди тікають ті, кому нема куди тікати.
Це притулок нездійсненних мрій,
які приходять всі сюди шукати.
По цій весні залишусь сам на сам
Із своїми страхами (їх ціла купа).
Тобі кричала "нікому не віддам",
та ти мене ніколи і не слухав.