Не повернути...

Виктория Гребенюк Роженкова
Як  стрімко  лине  час
Весна стоїть уже надворі
Полумяне сонце враз
Та вітерець, гуляє на просторі

Колише трави, зсипає цвітом
Гойдає верби над водою
Вже із далека пахне літом
Чарує незрівнянною красою

Стоять в садах, пахучі вишні
Квітучий зацвін по-під тином
Пригадую, роки  колишні
Та пасіку під старим млином

Усе старіє, та проходить
І вже назад не повернути
А вишня з року в рік нам плодить
Але чому? не можу я збагнути

09 04 2014 р
Виктория Р