Що ж Хмельницький наш Богдан,
Гордiсть не залишив?
Що ж ми мовой iншою
Говорим, як мишi?
Що ж ми гордiсть пращурiв
Сховали подалi?
I на груди ми чужii
Вiша€м медалi.
На Шевченкову, на гору
Свозiть дiтей, люди!
Щоб наступне поколiння
Знало: хто i зкуди...
Щоби пращурiв своiх,
Вiри, мови й хати
Позабути на вiки-
Не було завзятих!
I якщо ти розмовля€ш
Мовой iнших нацiй,
Не забудь Шевченкову,
Навiть в емiграцii...