Автор - Александр Разбойников, просит прощения у Донбасса,
за свои, где-то чересчур резкие, где-то и несправедливые слова…
Всё-таки мы - русские люди: и русские украинцы и украинские русские!
И потому: Хоть медленно запрягаем, - да быстро ездим!
Вибачте, Брати! Но есть и ещё поговорка: Кто крепче бьёт (словом,
в моём случае), - тот крепче любит!
К этому меня призывает память о дяде Михаиле - взрывнике
с Междуреченска (Кузбасс) и о тёте Шуре с Новомосковска
(шахтоуправление, шахт в Тульской области).
Лев вышел! и Спiльна мати Украiна-2.
Вибачте і давайте заспіваємо разом, після перемоги над хунтою!
Улюблені наші українські заспіви й пісні.
Запорожець за Дунаєм.
Одарка:
- Відкіля це ти узявся, де ти досі пропадав?
Хоч би бога побоявся, хоч би трохи сором мав!
Де ж це так ти веселився, де ж це так бенкетував?
Як крізь землю провалився!.. Дома чом не ночував?
Іван:
- Ось послухай, що вчинилось. Страх мене бере й тепер!
Лишенько таке зробилось, трохи, трохи я не вмер!
Занедужав на дорозі, - та й набрався ж я біди!
Так що ледве вже на возі привезли мене сюди!..
- Чи це ж випив на дорогу, чи в дорозі вже напивсь?
- Ні, не пив, не пив, їй-богу! От не гріх, що й забоживсь.
- Випив, мабуть, з добру кварту, або випив цілий ківш!
- Ні, не пив, кажу без жарту: випив чарочку - не більш!
Збився, бачиш, я з дороги i прийшлось хоч пропадать…
Та спасибі, - до небоги втрапив якось ночувать.
- Постривай же, мій козаче, будеш, будеш пам'ятать, -
Будеш тямить, небораче, як-то жінку шанувать!
Макогоном руки й ноги поламаю! - будеш знать,
Ночувати у небоги, - дома як не ночувать!..
Пiдманула, пiдвела.
Ти казала в понидiлок - пiдем разом по барвiнок,
Я прийшов, тебе нема, пiдманула, пiдвела.
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела,
Ти ж мене, молодого, з ума розума звела.
……………………………………………..
Ти казала у п'ятницю - пiдем разом во пшеницю,
Я прийшов, тебе нема, пiдманула, пiдвела.
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела,
Ти ж мене, молодого, з ума розума звела.
……………………………………………..
Ти казала у недiлю - пiдем разом на весiллю,
Я прийшов, тебе нема, пiдманула, пiдвела.
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела,
Ти ж мене, молодого, з ума розума звела.
Ти ж мене, ти ж мене пiдманула!
Ти ж мене, ти ж мене пiдвела!
Ти ж мене, ти ж мене, - молодого!
Из розума…. извела!..
Киеве мий.
Грає море зелене, тихий день догора.
Дорогими для мене стали схили Дніпра,
Де колишуться віти закоханих мрій…
Як тебе не любити, Києве мій!
Як тебе не любити, Києве мій!..
В очі дивляться канни, серце в них переллю.
Хай розкажуть коханій, як я вірно люблю.
Буду мріяти й житии на крилах надій...
Як тебе не любити, Києве мій!
Як тебе не любити, …Києве мій!..
Ридна мати.
Рідна мати моя, ти ночей не доспала…
Ти водила мене у поля, край села,
І в дорогу далеку, ти мене, на зорі проводжала…
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку, ти мене, на зорі проводжала
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
………………………………………………..
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,
І на тім рушничкові оживе, все знайоме до болю...
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе, все знайоме до болю,
І дитинство, й розлука, і вірна твоя
материнська любов…
Спiльна мати - Украiна!.. А.Р.