І небо чисте, і свіжий вітер, цей запах дощу навіжено кличе
Я в цілім світі керую вітрилом у цей зорепад, яким небо плаче.
Самотні скрижалі востаннє заграють, відкрию себе на колінах.
Надію знаходжу лише в океані, що в ванній плескається пінній...
Мелодія снів заплітає думки, які шоколадом так пахнуть.
Полотнище днів і на сходах буття нові почуття відпускають.
Я крихта сама, цілий Всесвіт в мені, безодню під серцем тримаю.
Літаю в світах, на волі, мов птах. Новий ранок сама обираю.
Вдихається легко, сміється серце, без міри бажання чекає
Лоскоче повітря, цілує повіки і в кронах дерев десь літає.
Заплющила очі, а чутно цей обрій, і сонце пішло ворожити.
Сміюсь на весь світ і плачу навзрид, і голосно хочеться жити!
А.Б.