На сірому папері олівцем –
Чиїсь очі. Чиїсь губи.
Чиєсь життя.
Але... це тільки нарис...
Грало фортепіано десь,
Як інкрустація коштовного каміння
У золото мовчання.
Нарис став живим,
З очей живе засяяло тепло –
Як інкрустація у мертвий сірий аркуш
Чогось живого, теплого, нового...
Але ж... це – тільки нарис...
Чорні ноти
Посипались дощем на пальці піаніста
Й померли, не оживши.
Нарис
Став сірим і холодним –
Як графіт,
Що в олівцевім серці причаївся...
19.10.10