Знов волосся пахне тобою.
Мов злякалось, що раптом підеш
І не змігши тебе зупинити,
Запах твій враз взяло під арешт.
Знову руки тремтять у долонях,
І неначе рибалки в морях
Я дрижачими пальцями з болю
Вириваю неспинний твій час.
Де ті очі, що зникли у ночі?
Де ти?! Серце тепер не засне...
Ти терпи, я благаю, і врешті
Я прийду. І відкрию тебе.