Не любить тебя – невозможно.
И тобой обладать – увы!
Всё напрасно у нас, безнадёжно,
Всё печально в нашей любви.
Вместе быть… в одном поцелуе
Слить уста и сердца свои.
Только чары и тут пасуют…
Только плачут в ночи соловьи…
В пору истовой чувственной бури
Ты остынь, и меня остуди.
Видишь, вечер крылья нахмурил –
Нам с тобой предрекая дожди.
Скажут пусть… что любят однажды,
Но для нас и «однажды» нет.
И в минуте счастливой каждой
Лишь печали лучится свет.
Не таись за туманностью взора,
Пусть колышутся берега -
Эта призрачность фантасмагорий
Будет нам навсегда дорога.
И утешься, мы в бурях страсти
Не шагнули с тобой за грань,
Расставание болью не засти,
Исступленьем себя не рань.
Не любить тебя - невозможно,
Но и вместе нам быть – увы!
Всё напрасно у нас, безнадёжно,
Всё печально в нашей любви.
Оригинал
Не любити тебе - не можна.
Володіти тобою - жаль.
І хвилина діяння кожна
Випромінює нам печаль.
Бути разом... в однім цілунку.
Злить уста і серця свої.
Тільки хвилі нема порятунку...
Плачуть вночі лишень солов'ї...
Ти в хвилину чуттєвої бурі
Не віддайся мені, дивись,
Бачиш вечора крила похмурі?
То над нами вони зійшлись.
Хай нам кажуть: любити можна
Тільки раз. Того разу й жаль,
І щаслива хвилина кожна
Випромінює нам печаль.
Не ховайся в зволоженім зорі,
Бо розгойдані береги
Поглинаючих трансмагорій
Будуть завжди нам дорогі.
Ні! Знайди і в чуттєвих бурях
Не перейдену нами грань,
Щоб не відати днів похмурих,
Щоб не знати про гнів прощань.
Не любити тебе - не можна,
То й любитись з тобою - жаль,
Бо хвилина кохання кожна
Випромінює нам печаль.
Иллюстрация из Интернета.