Догоріла свічка ночі червневої,
Догоріло сподівання одне, останнє.
Як ті сльзи покинутої восени нареченої,
Пролунало останнє моє бажання.
Бо не буду жадати однині нічого,
Планувати і зводить мрії-будинки.
А на роздоллі свого і чужого
Буду від серця вимальовувать вчинки.
То тепер вже остання, кінцевая воля,
Я її ніколи знов не повторю:
Вбережіть Ви, люде, землю цю від горя,
Вже ж достатньо на її чолі жалю!