***

Богуслава Турянина
Стискає серце щось мертвотно-біле.
Душа квилить, стирає почуття...
моя душа, в знесиленому тілі,
кує протест на це життя!

А проти чого - я сама не знаю...
В мені щось плаче, нудиться, кричить!
Я вдруге... втретє... вкотре помираю,
а люди кажуть:"Ет.. тобі ще жить!"

О, ви, які віджили вік могутній!
Чи ж ви не знаєте, що є воно - життя?!
Мовчи, душе! Не виливай отрути,
коли потрібно лити каяття!