Снова эту я землю целую,
с ней оставшись на все времена.
Ну а ты, словословящий всуе,
где отчизна твоя? Где она?
Пассажиров планетных вокзалов
ожидает иная река.
Не одна ль пуповина связала
нас с родною землей на века?
Кто герой здесь, кто – самоубийца?
Всем открыта небес вышина.
Я разбился, а ты – оступился...
В этом правда, но вся ли она?..
Я люблю эту твердь всеземную,
чтоб провидеть её высоту.
Вот и снова я землю целую
и барвинком – сквозь землю – расту.
Много всюду дорог и тропинок,
но никак не понять – что и как...
Всходят рядом – сорняк и барвинок.
Так извечно – барвинок, сорняк...
Перевод с украинского
Дмитро Кремiнь
Голос із глибини
Я ізнову цю землю цілую –
Дорога мені твердь всеземна.
Ну а ти, марновірний холую?
Де вітчизна твоя? Де вона?
На земних всепланетних вокзалах
Пасажири всеможних епох...
Чи ж одна пуповина в'язала
Із гіркою землею обох?
Хто герой із нас, хто – самовбивця?
Нам однаково сонце сія.
Я розбився, а ти – оступився....
Та невже в цьому істина вся?
Полюбив я цю твердь всеземную,
Щоб проглянути в ній висоту...
От і знов я цю землю цілую,
І барвінком – крізь землю – росту.
Хто із нас народився, хто виник, –
Неможливо це знати ніяк...
Зовсім поряд – будяк і барвінок.
Так одвіку – барвінок, будяк...