Перевод с украинского:
http://www.stihi.ru/2014/04/24/10944
«…Смотри,
Не легковесна в лучах светлая трава.
В дорогу!..»
/Р.М.Рильке/
Путь
Через чащу недоверия,
Через камышовые болота утомления,
Через терновые колючие трущобы суеты,
Через лес собственного несовершенного «я»
До огонька
Маленькой такой
Вспышки в темноте – огонька истины,
Блуждаешь возле поселения,
Где все жители сошли с ума,
Ибо наелись мухоморов лжи,
Ибо забыли, как это – думать,
Ибо забыли, что они люди,
А не двуногие чучела,
Не потребители чёрной браги,
Не мешки для хлама.
Путь.
Возьми в свою котомку
Чёрствую краюху философа,
Ёмкость для воды – невозвращенца.
Тебе идти ещё долго…
Очень долго…
Оригинал:
«…Дивись,
Не легковажить у променях світла трава.
В дорогу!...»
(Р. М. Рільке)
Шлях
Через гущавину зневіри,
Через очеретяні болота втоми,
Через теренові колючі хащі марноти,
Через ліс власного недосконалого «я»
До
Вогника
Маленького такого
Спалаху в темряві – вогника істини.
Блукаєш біля селища,
Де всі жителі збожеволіли
Бо наїлися мухоморів брехні,
Бо забули як то воно – думати,
Бо забули, що вони люди,
А не двоногі опудала,
Не споживачі чорної браги,
Не мішки для непотребу.
Шлях.
Візьми в свою торбу
Черствий окраєць філософа,
Горнятко для води неповернення.
Тобі йти ще довго…
Дуже довго…
Аватар взяла у Автора