Повір, я не змінюся, хоч і мушу...
Яка вже є, такою і терпи –
Без дозволу я не залізу в душу,
Аби блукати, ніби той сліпий.
Не вмію бути я на половину:
Щоб нині – ворог, а вже завтра – друг.
І, знаєш, я, напевно, краще згину,
Аніж брехнею пеститиму слух.
Які ЩЕ вади? А тобі цих мало?
Не хочу діставати увесь бруд!
Боюсь, що я тебе і так злякала.
Лети до сонця – я лишаюсь тут.