Здавалось, згоріли крила,
Та тільки немає зла...
І незрозуміла сила
У небо без крил підняла.
Прохала: не залишати
І поруч прохала йти,
Не вміла ж бо вже літати –
Лякалася висоти.
Прозоро вона посміхалась
І сльози зганяла з вій,
Та в сяйві зорі розчинялась
Серпанком дитячих мрій.
Я вірила, що не залишить -
Сама я не зможу, ні,
Ти тут? Озовися! – Тиша –
І крила тріпочуть в імлі.
2005