Тополина гіркота дощу
Ранок безнадійно проводжає,
Хоч сьогодні я її прощу,
Та що буде завтра –я не знаю.
Хвиля гіркотою розлилась,
У собі, здається, світ втопила.
Може, хтось подумав, що здалась,
Та не вірте –просто відпустила.
Все втопила в пригорщі дощу
І тримати більше не бажала
Вирішила: краще відпущу,
Щоб та гіркота не заважала.
2005