Знайомий мій – старий павук
З думок міцну плів сітку
І кожен образ, кожен звук
Вплітав туди нерідко.
Мене немало здивував
Мереживом чудовим,
І непомітно час спливав,
Плелась собі розмова.
Він вмів цікаво пояснить,
А я любила слухать.
Лихого б не посмів вчинить
(На щастя, я не муха).
Розмову-сітку не скінчив,
Та намір не полишив.
Його хтось добре попросив...
Комусь хотілось тиші.
2003